Над прірвою іду вперед, за кроком крок,
Усе в пітьмі
І ніхто не натисне курок,
Лиш біліють зорі німі.
Без шуму ступають за мною примари,
З докором дивляться в очі.
Ні, це зовсім не чари -
Це спогади гіркі дівочі.
Навколо мене обличчя байдужі,
Вдягли ніби маски,
А на асфальті мокріють від сліз калюжі,
Адже кожен, хоч раз, та зазнавав поразки.
Темряви. Блимає вогник лиш вдалині,
Він, мов життя орієнтир.
Тільки його шукають мої очі сумні,
ЯскрАвіше інших горить мій кумир
Він вказує життєвий шлях,
Та світить для інших, нажаль,
Його образ з'являється тільки у снах,
І у цьому моя печаль.
Іду вперед, але один невірних рух
І обриваються думки.
Вже не чути серця стук,
Лиш світять бляклі зірки...
Над прiрвою
© Copyright: Екатерина Грабарская, 2007
Свидетельство о публикации №107072301752
Свидетельство о публикации №107072301752
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.