Я зазирнув у твої очі,
Мені так захотілось залишитись у них...
Так солодко до щастя доторкатись
І пити щастя це із уст твоіх…
Твій голос наче музика лунає,
Для мене звук цей чарівний…
Він мої рани заживляє…
Хоча бувають миті - голос цей сумний..
Твій дотик наче оксамит,
Ти в мені ліру прокидаеш,
І до життя мене ти повертаєш,
Коли здаєтся майже вже пішов…
Я прочитав твоі вірші,
І в них побачив глибь криницi…
Так просто у житті помилитись…
Так важко відмолити всі гріхи...
Яка безмежна глибина
Яка безкрайня неволя...
Дивитись у блакитне небо…
І пити біль свою додна…
24/03/2007
Яка безмежна глибина...
© Copyright: Дмитрий Семенидо, 2007
Свидетельство о публикации №107072102221
Свидетельство о публикации №107072102221
Рецензии
Вiтаю Вас!
Якi нiжнi почуття!
Але помилка...
І в них побачив глибь кирниці…
Напевно,Ви хотiли сказати "криницi"?
Бажаю успiхiв!
З повагою
Любовь Соломаха 30.08.2012 02:34 • Заявить о нарушении
Якi нiжнi почуття!
Але помилка...
І в них побачив глибь кирниці…
Напевно,Ви хотiли сказати "криницi"?
Бажаю успiхiв!
З повагою
Любовь Соломаха 30.08.2012 02:34 • Заявить о нарушении
Дякую за виправлення Любов! Вам теж успiхiв!
З повагою, Дмитрий
Дмитрий Семенидо 31.08.2012 13:10 Заявить о нарушении
З повагою, Дмитрий
Дмитрий Семенидо 31.08.2012 13:10 Заявить о нарушении