Зрада та Любов - Збiрка - Парасоля для долi

І
Спасибі Тобі, мій Друже –
За те, що Тебе нема...
За потиск руки байдужий,
За погляд, що не трима...

Я вдячний Тобі за Спокій –
За ним Ти вже не прийдеш,
За те, що стояв Ти збоку...
Та «збоку» – не «поруч»... все ж.

Чолом б’ю, знімаю шапку,
Твоя спопелилась від...
Над «і» ставлю лойну крапку –
Та крапка, мов кулі вхід...

Молитва. Душа пробачить...
А серце важке з підков.
Черствію, як хліб... і бачу –
Ти зрадиш в собі Любов.

II
Щоб зрада була багата,
Придбав Ти за неї гріш.
Рука піднеслась у ката,
Та кров обіймала між...

Ховає кишеня дулю,
В усмішці не знайдеш хиб.
Я серця свого не стулю,
Хоч голос душі охрип.

Тупіє краєчок вуха,
Серединка напроліт,
У горлі давно вже сухо,
А глибше – шкребоче кіт.

Той кіт, він як кіт, одначе –
Гуляє сам по собі...
Заплющивши очі, бачу
В передирках сон і біль.

Комусь перейде дорогу,
Що кисню забракне враз.
Нагострена жде тривога...
Як тихо вмирає час.

Запізно кидатись в очі –
Зарано від рани зліг
Твій Син, Милоседний Отче,
За наш Первородний Гріх.

12 Квітня 2007