Згорає час, а в нім лахміття хизу.
Чого шукаємо, і що коли знайдем?
Вдягнемо наготу, а то і ризу,
Латаємо перерви сну вчорашнім днем.
Об нас мечем стираються століття,
Для переможців переписується гімн.
За крок до істини збирає сміття
Душа людська...і тіло помирає в нім.
Ми називаєм гріх – виною хиби,
Очікуєм вина, наливши в збан жади.
Та переходимо на мову риби,
Щоби виходити сухими із води.
Хто зріє небом – думає, що плаче...
Лиш то не небо плаче – плаче небом Бог.
А спад зорі дарує зір незрячим,
Залишивши в собі сліди пересторог.
29 Серпня 2006
Згора час - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107071101772
Свидетельство о публикации №107071101772
Рецензии