Думка птахою - Збiрка - Парасоля для долi
Що за думка? – що любить до згуби,
Що за згуба то і де вина? –
Чути хрип, коли німіють губи.
Шепіт в крик, і веремія дня –
Розплатитись почуттям за змову,
Подихом намалювати я,
Зачепитись словом за розмову:
...Я на віру не сприйму слова,
І не лізу за ними в кишеню,
Відпускаю їх птахою Вам,
Розтуляю думки, наче жменю.
Наставляйте долоні свої –
Хай вони набираються світла...
Хай краплинами дощ напоїть,
Нагодує веселку – палітра.
Не лякайтесь розбитого шкла,
Що торкнеться долонь замість пір’я –
Як стиснути – проріжеться шлях,
Що проб’ється душі на подвір’я.
Місця досить на радість і біль...
Догорятиме вогнище серця,
Кожну рану гоїтиме сіль,
Виїдаючи істини шкельця.
15 Серпня 2006
Свидетельство о публикации №107071101765