i витончений присмак потойбiччя
до зірки
приречено прямую
я вгамую
той поклик темряви
що дихає в обличчя
жаданою вологою
безсмертя...
.....................
і витончений присмак потойбіччя
в краплині теплої амріти
снити
вже сил не маю
засинаю... квіти
зриває вітер очманілий...
милий,
вже годі над безоднєю
старіти...
куди ти?!
.......................
навіщо це мені
навіщо?
Свидетельство о публикации №107071101013
з найкращими побажаннями,
Алхимия Чувств Натали 08.12.2007 02:17 Заявить о нарушении