У кімнаті слів... Анфас –
Не фарбовані ще стіни...
По кутках вібрує час
Візерунком з павутини.
По підлозі дзеркала,
Видно зір і рук відбитки...
Їх душа передала
В поштовх серця пережитком.
Сновигають босоніж
Між галактиками тлуми.
Переточений на ніж,
Крає небо болю струмінь.
Сіль чумацькa, віжки люстр.
Що розсипалося з возу,
Я зібравши, помолюсь –
Так щоб старчило на сльози...
Та попавши в зорепад
І спаливши власні крила,
Напишу не компромат
На Небесну світлу Силу.
23 Липня 2006
Самосповiддання - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107071001958
Свидетельство о публикации №107071001958
Рецензии