З кухля світу думки –
хай Душа вже нап'ється...
Як засієм словами,
то посходять рядки.
Наливаючись сонцем,
тепло переб'ється
розділовими знаками
від ліній руки.
Знову стрінем весну,
мов коханець коханку,
потаємно вдихаючи
згублений зміст.
Та нехай все життя
переходить ва-банку,
бо для нас не існує
поміж присрастей піст.
Це так легко іти,
не спиняючи кроків,
і так важко губити,
нам всім тих –
хто не в крок...
Світ втомився чекати
наступних Пророків –
від Пророків
про роки
нам на роки байок.
Та колись ми прийдем
там, де Сонце сідає.
І піднесемо руки...
і опустимо світ.
Як в поетовім серці
раптом біль затихає –
Значить час відштовхнутись...
Та чи лишиться слід?
27 Квітня 2007
Поетам - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107071001906
Свидетельство о публикации №107071001906
Рецензии