Межа - Збiрка - Парасоля для долi
Дичітиме зоране поле.
Вдягніть свіжо-здертий кожух,
Сховайте в нім ложку-до-столу.
Коли потай гострять ножа,
На меч перекуті орала –
І п’ють, аж зникає межа, –
Щоб крові по горло... Все мало?
А більше – збивається лік,
Стирається Серце об смерті.
Межа для потвор і калік –
це ті, що Душею вже мертві.
Коли поза нею пітьма,
Розідре очима Правіру –
Горлатимуть: «Бога нема!»,
А дідько прийматиме щиро.
Згорить попід ними земля,
І жаль захлиснеться грозою –
Родючі безмежні поля...
Межу перешили війною.
6 Липня 2007
Свидетельство о публикации №107070602375
Юрий Лазирко 19.07.2007 17:56 Заявить о нарушении