Межа - Збiрка - Парасоля для долi

Коли перейти за межу –
Дичітиме зоране поле.
Вдягніть свіжо-здертий кожух,
Сховайте в нім ложку-до-столу.

Коли потай гострять ножа,
На меч перекуті орала –
І п’ють, аж зникає межа, –
Щоб крові по горло... Все мало?

А більше – збивається лік,
Стирається Серце об смерті.
Межа для потвор і калік –
це ті, що Душею вже мертві.

Коли поза нею пітьма,
Розідре очима Правіру –
Горлатимуть: «Бога нема!»,
А дідько прийматиме щиро.

Згорить попід ними земля,
І жаль захлиснеться грозою –
Родючі безмежні поля...
Межу перешили війною.

6 Липня 2007


Рецензии