Непорозуміння важким тягарем
Лягає на мої тендітні плечі,
Я розумію, що це не кінець,
Але розум вже прагне до втечі.
Мараю важкими віршами папір,
Ламаю білі і ніжні руки,
Рубають серце сотні сокир
І чорної туги вже чутні звуки,
Можливо,спинитися все ще можна,
Але постає питання :Чи варто?
Для мене важлива хвилина кожна,
Адже браму відкрила сувора варта.
Невпинне наближення, білий папір,
Повіртря наповнюють рухи й звуки,
Замки поламані мені наперекір
І хтось побачить скривавлені руки...
Ти я 3го червня
© Copyright: Катя Карамель, 2007
Свидетельство о публикации №107070401205
Свидетельство о публикации №107070401205
Рецензии
Дуже болісно і сумно. Але це так співзвучно з тим,що в мене зараз а серці.
Ольга Калиниченко 05.07.2007 09:50 • Заявить о нарушении
Ольга Калиниченко 05.07.2007 09:50 • Заявить о нарушении
Дуже приємно що я в цьому світі не на самоті з собою.В мене часто буває,що мене не розуміють и меня також дуже болісно..Ось зараз мені здається що мене зовсім ніхто не розуміє..
Дякую,з найкращими побажаннями.Катя
Катя Карамель 05.07.2007 12:35 Заявить о нарушении
Дякую,з найкращими побажаннями.Катя
Катя Карамель 05.07.2007 12:35 Заявить о нарушении