Злива линви скидає додолу,
опускається шелех. Гостина.
Недозбиране поле. Стодола
перепхала за пазуху сіна.
На дворі мокнуть коні. І фіра
відмиває боки. І вже зранку
перемутнена відчаєм міра
на денці пересушує шклянку.
Старість бік підпирає і хату,
сина й доню за центом нагнуло.
Та й онук вже забув слово "мати"
і на цвинтарі люду прибуло.
І рука не підноситься клясти,
а стрипалено хрест укладає.
Тільки й того великого щастя,
що розкралося долею, має...
А кишені в столичному місті
дошивають собі можнокради.
Тільки б совістю не переїстись.
Злива линви скидає. Розрада.
6 Червня 2007
Фiрман - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107070302004
Свидетельство о публикации №107070302004
Рецензии