Прочитую вітер – захоплюють здриги,
В позгинність підвласність живе зодягає.
Думки занеслись до Червоної Книги
В параграфі : «Ангел, котрий не літає».
Виловлюю сміх на присутність оскоми.
Шукаючи певність, знаходжу неспокій.
Вбиваю у груди свої забобони,
І спалюю міст, де сходилися кроки.
Заповнюю криком прогалини втоми,
Наїв мій наїв наддовірою воло.
Проставивши крапки, справляю на коми,
Стираю з рядків свій спаперений голос.
Зникає усе, що навчився гоїти.
Політерно гаснуть абзаци та слово.
Можливо, як біло – то легше злетіти...
Та падаю світлом на щастя підкову.
13 Грудня 2006
Нелiтаючий Ангел - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107070202531
Свидетельство о публикации №107070202531
Рецензии