Вуглекопи - Збiрка - Краплi Всесвiту
Що чекала на них безліч літ.
Що з розбитих скрижалей виблискує твердь –
Що з натружених рук – мозолі.
Чорні роби і каски, і знов у забій,
Їх проковтує паща... Тінь…
У кишені видзвонює дріб’язок мрій –
повернись, повернись, не згинь...
Прокіптявилось сонце і вицвіла ніч –
Підступає наступна стіна.
Йде юрба трударів – і мільйони навстріч...
Та купається в них не вона.
Вагонетками дихають чорні хребти
І виблискує антрацит.
Вуглекопи лаштують до пекла ходи.
Обминути б лише той хід…
19 Липня 2006
Свидетельство о публикации №107070202505