Ну от і все. Час оступився і заліг сліпцем
На дно розбитої від втрат божниці тіла.
В безпам`яття за обрисом кидається лице –
Твоє лице, що всі роки ці болем тліло.
Воно кривилося не раз в мені вчорашнім днем;
Уздрівши спогад, на дві скроні серце рвало.
І вполонившись в оберемок білих хризантем,
Із них похапливо свою ж усмішку крало.
Зажура барикадиться сутулістю плечей,
І мостяться знечулістю шляхи бажання.
І хміль недоспаних, розбитих по кутках ночей,
Проходить поступово... гублячись в зітханні.
26 Серпня 2006
Проталини памятi - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107070202395
Свидетельство о публикации №107070202395
Рецензии