В очеретах окраєць місяця бринить,
Так срібно відбиваючись у плесі.
І ниткою злотавою все тягнеться відлуння
Ген-ген, за гору…
Повне серце сліз і усміху – вуста.
«Чи ти не та чаклунка,
Що візерунки зорями плете?»
А ніч на те всміхається і лунко
Густими небесами шлях кладе.
5.06.07
Вночi
© Copyright: Лученко Святослава, 2007
Свидетельство о публикации №107062800283
Свидетельство о публикации №107062800283
Рецензии
Вірш по-справжньому чаклунський! Вищої проби!!!
Ингвар Олафсон 01.10.2007 19:18 • Заявить о нарушении
Ингвар Олафсон 01.10.2007 19:18 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.