При повному Мiсяцi

 Стримане тремоло далеких блискавиць пробуджує десь на самому споді єства невиразний,але відчутний трем.Це й не тривога – більше схоже на приховане,зростаюче відчуття радості.Небо ясніє клаптями поміж березовим листям,що так вільжисто й духмяно пахне передчуттям грози.Так,як небо передчуває близьке світання,так і серце тріпоче у незрозумілому збудженні,розбурхане незнаним і всеосяжним почуттям.
 Грім гуркоче то оддалік,то - немов наближуючись у промовистім crescendo.
І ледь –ледь,ладно…в тон йому дрібний дощик починає свого легкого контрапункту.
Симфонія нічного,чи досвітнього,скоріше, довкілля розгортається,насичується новими барвами звукової й духмяної палітри.
 Чути,як віддаляючись, розчиняється у темряві потяг.Його звук переходить у ніщо,щоб тієї ж миті відродитися у новому,голосному відлунні дужого громовержця…Дощ відчутніший - якийсь зелений шум,а не дощ лагідно пестить мій слух,а разом із тим монотонним незмінним ритмом краплин, що падають, поволі заспокоює, врівноважує.
 Здається, невеличкий і такий затишний березово-дощовий,світанковий світ – неначе окрема,створена талановитим Майстром картина,що її змальовано оксамитовими поєднаннями олійних барв ,густих напівтіней, глибини старих криниць,вільжистої повені таємничих озер..І все здається повним неначе коло чи горня у добрих руках Творця. А над усим цим дивом виблискує повний місяць.
 Чи то мій маленький світ позаплітався густим плющем навколо Місяця, наслідуючи його незмінну гармонію.Чи то тільки відображення світла, немов у люстеркові створеної дощем блискучої поверхні, як на диво сміється у відповідь блискавкам..Не знаю,де шукати кінця-краю,а де – початку фантастичного перевтіленння у відлуннні тих двох поєднаних світів.У моєму серці вони сплітаються і народжують невимовне,тремтливе відчуття наближення чогось гарного,осяйного натхненням і почуттям.Вихору думок,що вільним вітром кличуть до дії,до радості щомиттєвого руху,існуванння серед чистої енергії, дієвої й хмільної. Діалог повного місяця й блискавиці - то відображення мого стану ледь стримуваної феєрії чуттів, мрій, палких і неозорих злетів свідомості,що піднімають дух мій хвилями до вершин усього гарного,світлого,що хотілося б ще осягнути серцем, розумом і душею..
 
 «Даруй нам мир»,даруй нам Музику всесвітньої Твоєї Любові,розквітлої Твоєї Природи,Всемогутній Боже! Нехай сльози перевтіляться у краплі дощу,нехай стануть блискавицями усі палкі слова,звернені до Тебе;нехай надії стануть голосами птахів на світанні,які слівлять красу і силу Твого Творіння!

 Місяць уповні наповнив всесвіт дощем і шумом,піснями й барвами,таємністю й щирістю істинного почуття,з якого п’є кожна чиста душа..Те почуття заповнює найпотаємніші закутки серця,мимоволі,неначе довгоочікувана волога впадає у грунт: насичує й живить.І б’є джерелом через край так, що немає сили опиратися. Тільки лиш прийняти,мов коштовний трунок, випити з усмішкою і поцілунком…з вдячністю…
 Любове,наповни і зціли,вселися і очисти!Омий мою душу від гіркоти попелу старих образ!Заповни сяйвом так,як повний місяць заповнює небеса і прости мою слабкість й зневіру…Бо твоя на те є вічна сила і слава...Амінь.

31.05-1.06.07