Де Ти була, коли, розпавшись на краплини,
Мене збирали руки самоти?
Коли, шукаючи причини і провини,
У відчаї розхитував мости.
Цих уст, мов жал, торкалися ікони,
Шмагали олівці паперу білизну...
Та барабанні вибивались перепони
На колобіг вказівок та зі сну.
Думки Тебе, похоронивши, воскрешали,
І перемотували власний плин знова –
На атом не доводячи до шалу,
На мить не зупиняючись в словах.
Мої молитви зліплені зі серця,
Твоє мовчання – цівка у спині...
Я розпинаюсь знову... І в люстерці
Ховає тиша перехожі дні.
20 Липня 2006
Коли Тебе брак - Збiрка - Парасоля для долi
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107062502606
Свидетельство о публикации №107062502606
Рецензии