Пришито
Небо до Душі,
а голки –
сточені вірші...
І я
уже не пам`ятаю,
чи в Браму стукалось
до Раю.
Та відчинив
Хтось –
світло вплав.
I я осліп,
і ніч застав.
Шукав
навпомацки
плече.
І щось
пече:
від крил удару
загорітись,
промокнути,
схолонути,
розбитись,
роздрібнитись
у міріадах зір,
не дихати,
не знати мір,
упавши,
тишею покритись,
за тебе
пошепки змолитись.
Тебе не бачити
і оживати,
долоні розтуляти,
відпускати –
лети,
лети мо`,
летимо...
29 Квітня 2007
Лиш емоцiя - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107062502586
Свидетельство о публикации №107062502586
Рецензии