Думки твої закохані у вітер,
Вони не припадуть краплинами на стук.
Ти та, яка живе в лататті літер,
В розривах пелюсток зі сну, у складках рук.
Ти та, котра заноситься, мов скалка –
Прошившись до кісток, викрикуєш «Всміхнись!»
Затяжка... корчишся у недопалку,
Затримка... і не дим... а руки потяглись.
Дивитися – не бачити, забути:
Від лаконічності – до зламу почуття.
Охрещую ім`ям свій подих – «Бути»...
Легені. Збилися недоліки життя.
14 Листопада 2006
Думки закоханi у вiтер - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107062502557
Свидетельство о публикации №107062502557
Рецензии