Последний стих
Поет сидить за столом
і пише останній вірш.
В руці димить сигарета і падає сніг.
Завтра поета нестане
а вірш буде жить.
І квіти будуть лежати біля його ніг.
Поет пише про цей дивий світ,
Про Сонце і Всесвіт безкрайній,
Солдатів в окопах, про вогонь і про лід,
Про чорний пісок на свіжих ранах.
Про смерть і життя, що не мають кінця,
Про останнього бійця, що в атаку рветься.
Пропавшого без вісті не згадають лиця,
І останній крик як удар в серце.
число і місяць невідомі 2006 рік
Свидетельство о публикации №107062202521
На ній ми боролись проти інших країн,
А зараз вже треба боротись з любов’ю,
Що розповсюдилась, як кокаїн!
Глеб Самойлов 26.06.2007 18:39 Заявить о нарушении