Aids

Цей звір не має очей, щоб заплакати
За всіма безгрішними на його вівтарі
Що не спокусились його принадами
Та утім потрапили в тенета рясні.

«Он де хрест дерев’яний буде стояти
Он де тіло лежатиме кволе - без сил» -
Він постійно торочить, мов ехо палати
В мед карті залишивши підпис свій «ВІЛ».

Сльози та спрага, біль груди душить.
А також пігулки, пігулки, пігулки
Що тіло лікують, не лікуючи душу.
Мозок проймає горе та муки.

Озброївшись тяжкою депресією
Все торочить: «Капітулюй, бездухо!»
Неспинне: «забирайся геть, нечесний!»
Проти надії слабкі його руки.

Світанок приносить звістку на крилах:
«Ти житимеш! Цей день із тобою»
СНІД. Генерал вирішальної битви,
Як чорт із пекла, боїться любові.


«Забери руки від мене, я живий!
Я не здобич тобі, допоки в серці моєму
Віра й цілюща молитва. А ти хто такий?
Руйнач людських мрій. Геть звідси! Іди!

Приймаю я бій! І зась присторогам
На коліна упасти – для мене не зброя!
Не віддамся в пащеку без бою, ніколи!
Візьми ти здоров’я, не візьмеш же долю!»

І вітер вечірній, влетівши в вікно,
Вуста розцілує за дух і незгоду.
Знаєш, ніщо не лікує, як світла любов.
Тож дай цьому світу й своєї любові!