Лiмiт i Похiдна. S щось таке незрозумiле - iнтегрована любов...

Ліміт і Похідна

Грім з неба ясного немов,
до Ліміта прийшла любов.
У Похідну він (от халепа!)
по вуха вклепався, дурепа!..
І крає серденько, і крає…
І, бідолаха, помирає
від цього солоду кохання,
і кожна мить, немов остання…

Ліміт питає в Похідній:
«Кохаєш ти мене, чи ні?»
А та у відповідь: «Не знаю…
Мабуть, тебе не покохаю…
Бо ти якийсь… Ти не такий…
Не добрий наче… Та й не злий…
Якийсь обмежений, недбалий,
якійсь ніякий, ще й зухвалий!..
І друзі, вибач, всі твої -
то одиниці, то нулі!
Усі вони якісь смішні,
а з ними несерйозний й ти!
І взагалі давно я мрію,
та маю немалу надію,
що нареченою Ікса
я стану… І на небесах
цьому союзу перепони
не вчинить жодна Аксіома!
Бо Ікс – сміливий, мужній, сильний,
серйозний і такий кмітливий!
А ти, Ліміте, не до смаку
мені! Пробач, ти ж – бідолаха!..»

Бідний Ліміт! Куди йому подітись,
З розбитим серцем де подітись?
Що за напасть, що за біда?..

Він вирушив на пошуки буття…

А.В. & В.П., 2006