Стихи на украинском языке

ПОЕТУ.

Що Тарасе, крові хочеш брате?
Ще твоя душа до Бога не линула?
П’ють тепер мою. Так пийте! Нате!
І чия рука мене ще не пірнула?

Чи нема ножа в руці злодія?
Чи не все в житті ти в тому бачив?
Ще не час. На сцені перша дія.
Дія та, про котру ти товкмачив.

А, москаль таки давав домівці волю
А, Каїн на свій манер тепер мордує
І гуляє зрада у жнива по полю
Аж із за кордону вітер зради дує.

Ні. Не розумів ти тої думки-мрії
Що родина наша досі в серці носить
То, така біда, бо правлять нами Вії
І така біда, бо смерть нас косить.

Ти Тарасе поклонися Богу краще
Попроси за нас живущих у темряві
Діти спати полягали нині на ще
З голоду помруть у твоїй славі.
Лютий1994 року.


***

Гарна Україна мати, і дебела
Чорноземи на полях родючі, гідні
Та, як кинув нас русин, наш княже Бела
Так і стали ми безрідні, діти бідні.

А, пани жирують, наче показились
Кажуть що Іван все сало покусає
Він не з їсть, бо мертві вже наїлись
Владі не наврочить, сил таких не має.

Перебили пластунів, великих перебили
Славу України носять непотреби
Час минув, коли ми брали в руки вили
Боягузи. Не хватає Україні кеби.

Не червона зірка покотилась, зникла
Зуби у дракона виростають нові
Кабани відточать на деревах ікла
І вовки нап’ються з жертви крові!

Доля, доля. Не мине мене на вдачу
Сльози котяться бо бачу далі сиві
У віршах своїх ночами тихо плачу
Бо горить пожар на спілій ниві.
 
Серпень 1992р.