Вже на годиннику за північ,
Але чомусь не хочу спати я,
Можливо ти у сні до мене прийдеш,
Та спати не дає ця самота.
Я бачу твої губи, твої очі,
У темряві я чую голос твій,
І так мені самотньо всі ці ночі,
Та що ж зі мною робиш ти?
Не давай мені стільки ніжності,
Не даруй мені поцілунки ці.
Зрозумій сама, я так до них звикаю,
Як тебе нема - я просто помираю.
Вже третій день не бачу тебе,
Здається промайнуло все життя,
З'явилися думки такі у мене:
А може все мені наснилося?
І знов проходять дні, проходять ночі,
І знов на мене давить самота,
Та бачу у ві сні я твої очі,
Лише тому і далі йде життя.
Не давай мені стільки ніжності,
Не даруй мені поцілунки ці.
Зрозумій сама, я так до них звикаю,
Як тебе нема - то я тебе втрачаю.
Як тебе нема
© Copyright: Сергей Нитченко, 2007
Свидетельство о публикации №107061400155
Свидетельство о публикации №107061400155
Рецензии