Я пишу ці слова тобі:
Ти відчуєш моє почуття.
Шлю цілунок у тихій журбі
Крізь відкрите вікно в небуття.
В павутинні самотньої ночі
Тане погляд мій в чорному небі –
Я знаходжу кохані очі.
Сині крила несуть до тебе.
Спокій. Пристрасть! П’янке божевілля –
У примарному сні знову разом.
Мов страхіття – свідомість, безсилля.
Крах таємного. Вирок часу.
Відстань. Голос. Слова на папері.
Сім годин, сім життів, сім мук.
У скрипучі розчинені двері
Входить інший. А ти – лише звук.
У очах тихий спокій серпневий,
Оксамитовий сум, і тепло.
Лину серцем-душею до тебе.
Ти – минуле. Ти – те, що пройшло.
Я так хочу тебе повернути,
А іще – просто так, тебе хочу.
Або зовсім назавжди забути
Й не шукати тебе серед ночі.
(17.11.02)
Ти минуле
© Copyright: Катя Мо, 2007
Свидетельство о публикации №107060500225
Свидетельство о публикации №107060500225
Рецензии
гарно, але сумно...
але вже так повелося, що душевні переживання народжують найгарнішу лірику.
Сянька 10.06.2007 19:58 • Заявить о нарушении
але вже так повелося, що душевні переживання народжують найгарнішу лірику.
Сянька 10.06.2007 19:58 • Заявить о нарушении