Щось змінилось сьогодні, я знаю.
Я вже більше не та, що вчора.
Я народжуюсь і помираю...
Я можливо я просто хвора.
Я у світі нікчемна комаха,
Від якої ніщо не залежить.
Я стою перед прірвою страху
І не можу усе завершить...
Я навіщось лечу у вогонь,
Спалюючи в ньому свої крила.
Мене стискують поміж долонь.
Чи я хочу, щоб мене відпустили?
Бачу сонце крізь чиїсь пальці
І маленьку щілинку неба.
Я не знаю, чого вони варті.
Може все це мені не треба?
Ким я буду у наступному житті? –
Ромашкою з дев’ятьма пелюстками.
Мене зірвуть і принесуть тобі,
Ти притулиш мене до вуст своїх.
Летітимуть пелюстки на підлогу,
Остання з них розкаже про любов.
Я ще лежатиму в ногах твоїх недовго,
А потім зникну, щоб з’явитись знов.
(13.01.04)
Ромашкою...
© Copyright: Катя Мо, 2007
Свидетельство о публикации №107060501685
Свидетельство о публикации №107060501685
Рецензии