Без тебе!

(У співавторстві з Б.Катериною)

Безодня слів, ця пустота бажань,
Ніхто не знає мого болю та страждань.
Без тебе, мій коханний,
Весь світ стемнілий, небажанний.
Чому пішов так рано ти,
Залишивши мене в полоні самоти?
Гірка спіткала доля нас з тобою,
Немає спокою мені, коли тепер ти не зімною.
Як втрату в серці пережити я не знаю,
Всі перешкоди на шляху до тебе подолаю.
Хоч на хвилинку ще побути б поряд,
Ще б раз зустріти твій коханний погляд.
Відчути лагідний і теплий дотик рук,
Сердець почути спільний та шаленний стук.
Вустами доторкнутися до вуст твоїх,
Ще б раз почути твій веселий, рідний сміх.
Я не живу без тебе, а існую,
Нічого не цікавить, не хвилює.
Мене неначе поховали ще живою,
Неможу дихати, сумую за тобою.
Думки про тебе розривають мою душу,
Без тебе роблю крок - і наче в прірву рушу.
Мов чорні ворони кружляють думи надімною,
Стогнаючи, волаючи тобою.
Завдаючи шаленний біль, печаль,
Але тобі вже всеодно, нажаль...
Так далі я не можу жити,
Убивши спогад, біль не заглушити.
То хай прийде кінець тяжкому болю,
Настане край моїй нестерпній муці.
Я ставлю крапку на оцій розлуці.
І прощавай зчорнілий білий світе,
Я покидаю це жахливе існування,
І йду до тебе моя любове, моє кохання...

Любов не знає смерті та розлуки,
Вона здолає перешкоди, біль і муки.
Любов, це джерело людського щастя та солодких втіх,
Хто не пізнав її, той скоїв тяжкий гріх.
Та вічне щастя на землі їх не знайшло,
Лише зустрілись душі їх, воно в ту ж мить прийшло.
Десь високо між білих хмар, рікою ллється джерело любові їх,
І омивають джерела краплини тих, хто скоїв тяжкий гріх.