Ратай
Пролетіли граки.
Я б хотів бути ратаєм
У минулі віки.
Жив в би сам на кордоні,
Де, звільняючись з пут,
Схарапуджені коні
Зло у темінь хропуть.
Під могутніми кронами
Я на меч обіпрусь,
Десь далекими дзвонами
Обізвалася Русь.
Обізвалась негучно,
Заспівали поля.
І молились беззвучно
Чисті води Дніпра.
Враз росисте намисто
Сипонуло гілля!
Пролетіла, аж свиснула
Біля скроні стріла.
Причаївся десь половець –
Нішелесне трава.
Помолись, моя голово,
Що лишилась жива!
...Я б хотів бути ратаєм,
Щоб з-за гирла ріки
Над Дніпром і над хатою
Пропливали віки.
Я у битві нерівній
Полягти не боюсь.
Бо колись в Україні
Вдруге ще народюсь.
Спершу в дивному дзвоні –
Неземної краси.
Потім в рідному слові,
Потім в краплі роси.
І не зникну ніколи,
Буду вам помагати:
Сторожитиму в полі,
Коли будете спати.
А якщо буде треба
Все лишу на землі,
Ліхтарем стану в небі
Для нічних журавлів.
Свидетельство о публикации №107053102921