На Лю... - Збiрка - Парасоля для долi

I
Новобранець вартовий,
засина на чаті місяць.
Чи то ангел чи чорти
у дорозі серце місять?

Ось вже дім, а ось балкон,
темінь вабить самотою.
Гострить стріли Купідон –
ніч на ловах, я з Тобою.

– Ах! Моя Сеньорито, мерщій
розправляйте крила...
Я підбираю ноти-ключі,
і тріпочу у жилах...

Ми летимо до планети на «Лю...» –
для сердець кінцева...
Я в бокали жадання наллю –
Сеньорито, де Ви?

II
Зорі, сипані бігцем,
на подолі наче бісер.
Свічі бавляться лицем –
Ти, мій ангеле, мій бісе,

роздирай на пасма час,
правди і неправди цноти.
Я лиш Твій... а решта – фарс,
незаслужені клейноди...

– Ах! Моя Сеньорито, пече
коли у грудях рветься...
Ваш кабальєро, Ваше плече
у поцілунках серця.

Ми летимо, бо падаєм в «Лю...» –
для сердець кінцева...
Ах, Моя Примадонно – «Люблю!»
– Сеньорито, де Ви?

III
Ніч забилася в куток,
тіл тепло сильніш каміну,
ще кохання на ковток,
а уже тремтять коліна...

Ще... і ще... і через ще –
скільки небу відчинятись?
Почуття тримають щем –
як же нам на мить зірватись?

– Ах! Моя Сеньорито, чому
ніч така незряча?
Ваш кабальєро Любов саму
залишив для плачу.
Нам так хотілось летіти, «Лю...!» –
для сердець кінцева...
Ах, за Вас я гріхи відмолю –
Сеньорито, де Ви?

11 Квітня 2007