Нiч на двох - Збiрка - Парасоля для долi

Кімната ховaє тінь рухів
В заслони бліду торочку.
Я світла збираю окрухи,
Твій поспіх порвав сорочку.

Родріблено б’ється в клітинах,
Защем. ще сліпий на дотик.
І кров, мов не кров судинам,
А кипень із ласк та поту.

Відлегло-залеглий пів-подих,
Та прикуси губ і тіла.
Розтікся руками крил роздвиг –
Пізанння на дотик мліло.

Відліт перебрався угору,
Тремтять у зачині пальці –
Вознісся до неба, стих порух
Та й падає у потайці.

Пройшла, мов кітва, поміж груди
Наставленість... їжиться шкірі –
Виводячи з тіл все, що людне...
Лишивши для втіхи звірів.

29 Липня 2006


Рецензии