Сховай себе у пригорщу обійм,
На віддаль дотику нехай жага наблизить.
Знайома плівка, надто гострий фільм –
і спалах тіл тече згори донизу.
Кордони поцілунку… кожен крок
перебирає памороззю шкіру.
І ніч розквітла в пелюстках зірок,
і падають слова на дно довiри.
Низький політ, химерні віражі,
Не дихання – суцільна випадковість...
Як свічки мало... розпалитися душі.
Як тіла досить... загубити совість.
26 Лютого 2007
Нiч розквiтла - Збiрка - Краплi Всесвiту
© Copyright: Юрий Лазирко, 2007
Свидетельство о публикации №107052401856
Свидетельство о публикации №107052401856
Рецензии