УЧИТЕЛЬКА
Світлій пам’яті
Марцеліни Іллівни Марчук
Ах, як вона вела урок!
Схилялись солов’ї до вікон.
Навшпиньки зводився бузок,
Шкільний годинник тихо тікав.
Така вродлива й осяйна,
А на лиці – душа відкрита.
О, як уміла нас вона
Вкраїнським словом сполонити!
Вбирали ми в серця святе,
Скрипіли пера копійчані...
Дитинство наше золоте
Було із мовою в коханні.
Несу весь вік її слова...
Вони всього, всього вірніші!
Співуча мова та жива
Цвіте в написаному вірші.
Поміж рядків вона сама
Встає як образ України...
І щастя більшого нема,
Що я був учнем Марцеліни.
Учительница
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107051102455
Свидетельство о публикации №107051102455
Рецензии