На зорьке
Ще спить земля. Парують плавні.
Підходить нічка до кінця.
Ідуть мисливці. Рухи плавні.
Займають вказані місця.
Тут не дозвільні навіть жести -
Не дай Бог тишу розбудить!
Довкіл стариці - дві-три версти:
Як птиця вчує, то злетить.
Мов тіні - скрадливо, казково
Займають хлопці номери.
Ані мур-мур. Ані півслова...
Чекають мрійної пори.
А ніч така - що серце рветься:
Повітря, зорі, йде луна...
Ти зачарований... Здається –
То сон, легенда, таїна!
Ось риба плюхнулась об воду,
По плесу кола попливли...
Світанок, вибравши погоду,
Ледь-ледь спливає із пітьми.
Вже Схід за вербами ясніє,
А ще щебечуть солов'ї...
І враз ожили, наче мрія,
Густі діброви та гаї.
Щось затріщало в очереті –
То видра з ловів побрела.
В найпершому пташинім леті
Здригнулась встояна імла.
Як просвистіли гулко крижні,
Стрімких сягаючи висот,
То засміялись хлопці ближні,
Бо прозівав, відкривши рот.
І почалось... І розпочалось...
На протилежному кінці
Три влучних постріли роздалось.
Собі подумав: "Молодці!"
І враз піднялися з луною
Сріблясті чайки... Поміж них
Летить якраз переді мною
Гусей з десяток молодих.
Спиняю в щемку мить я серце
Й стріляю в першеньку навскид.
І падає вона в озерце –
Як зірка падає в бескид.
Стріляв би вдруге, та не можна.
Нехай живуть... Закон - одна!
А в груди радість б'є тривожна;
Трофей похвалить цей жона.
А канонада не вщухає,
Все розлетілось за край світ...
Вже аж під самим небокраєм
Стиха пташиний переліт.
Потроху стихло й заніміло.
Вже чую хлопців голоси.
А серед плавнів сидять сміло
Три лебеді - весь світ краси.
Свята й зворушлива картина
Нам приголомшила серця:
Лиш ця довірлива пташина
Людині вірить до кінця!
На нас бекаси поглядають
Щораз із заростів трави.
Малі курчата пробігають
З своїх боліт на острівки.
Сторожкі лиски осміліли –
Пливуть і дивляться нам вслід,
Вже й чорногузи прилетіли,
В шеренгу стали край боліт.
Кружляє лунь над осокою -
Пильнує здобич будь-яку.
Нирці зринають над водою,
Будь-що: втікають в осоку.
Всміхаємось... Який світанок!
Піднялось сонце, мружить зір.
І жде сніданок нас духмяний –
Голодний кожен, наче звір...
Крім нас - ліворуч і праворуч -
Трофеї й зброя в два ряди...
Три сетери вганяють поруч
І трусять спини від води.
Такі прості усі, урочі,
Щасливі хлопці - будь здоров!
Хоча й стомилися від ночі,
Та краєвид молодить кров.
Пішла по кругу і чарчина,
Сплелись мисливські балачки.
Я знаю, що усім ця днина
Запам'яталась на віки.
Велике діло - полювання,
Бо що в душі - не передать...
То до природи є кохання,
Не головне у нім - вбивать!
Свидетельство о публикации №107051000821