Де те світло, що любов лиш має,
Де зірка та, що в нОчі самоту
Крізь темряву моїх думок
Простою вірою засяє?
Де полум’я, що душу крає
До болю, крику, до жалю,
Але й водночас зігріває
Утомлену душУ мою?..
Де очі тії невблаганні,
Що не давали спокою мені,
Коли ми танули в солодкому мовчанні
У миті, що щасливими були?
І знову буде день. Нове кохання
Розмиє темні фарби самоти.
Та не забуде серце ніжного мовчання
Та миті, що щасливими були...
Де те свiтло...
© Copyright: Киевлянка, 2007
Свидетельство о публикации №107050500050
Свидетельство о публикации №107050500050
Рецензии
Схвилювали рядочки вірша...
Палає обрій весняним світанком,
Проміннячком милУє рідний край.
Кохання повертається щоранку,
Якщо вирує в серці водограй!
Щастя та наснаги Вам!
З повагою,
Корнейчук Пётр Ефимович 15.05.2007 14:06 • Заявить о нарушении
Палає обрій весняним світанком,
Проміннячком милУє рідний край.
Кохання повертається щоранку,
Якщо вирує в серці водограй!
Щастя та наснаги Вам!
З повагою,
Корнейчук Пётр Ефимович 15.05.2007 14:06 • Заявить о нарушении
дуже Вам дякую за теплі рядки! мені дуже приємно:)
з теплом з Києва,
Тетяна
Киевлянка 21.05.2007 09:39 Заявить о нарушении
з теплом з Києва,
Тетяна
Киевлянка 21.05.2007 09:39 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.