О реке моего детства

СВЯТІСТЬ

Я прийшов до Збруча*.
Поклонився йому.
І сказав: „Ти пробач
За розлуку, старий!”
І відтак зрозумів –
Чом мене гнітив сум:
Для душі і для серця
Він вічно святий.

Я напився води.
І наснагу відчув.
(Хай екологи мовкнуть
В аналізах тем.)
Задививсь на гладінь
І душею збагнув:
Ось де Муза моя
Для майбутніх поем!
 
Я умився Збручем.
Змолодів на роки.
Переплисти його
Ще в дитинстві я снив.
І свята та вода,
Що стікала з руки,
Стала вище від всіх
Мною виданих див.

Я скупався в ріці.
Переплив кілька раз.
І від щастя в душі
Бився птахою щем.
І єством всім своїм
Осягнув в той же час,
Що його течія,
В моїх жилах тече.

*Збруч - річка мого дитинства на межі між
Тернопільською та Хмельницькою областями.


Рецензии
Ну вот, а говорят... в одну реку дважды не войти.
Ещё как можно! Тем более, если это речка детства. Прилив сил, молодости, счастья! И возможность, хотя бы на миг вернуться в милые сердцу далекие годы.
Спасибо за настроение!

Аверо-Беспалова Галина   04.05.2007 12:34     Заявить о нарушении
Спасибо и Вам, Галина, за окунание, вместе со мной, в наше сказочное Детство. Мы просто "вымокли" в этой речке, пока выросли. Естественно, она самая святая из всех, которые имеюся на Земле. Добра Вам и Солнца,
и... больше детских сказочных воспоминаний. С ув.

Владимир Бояновский   04.05.2007 14:46   Заявить о нарушении