О реке моего детства
Я прийшов до Збруча*.
Поклонився йому.
І сказав: „Ти пробач
За розлуку, старий!”
І відтак зрозумів –
Чом мене гнітив сум:
Для душі і для серця
Він вічно святий.
Я напився води.
І наснагу відчув.
(Хай екологи мовкнуть
В аналізах тем.)
Задививсь на гладінь
І душею збагнув:
Ось де Муза моя
Для майбутніх поем!
Я умився Збручем.
Змолодів на роки.
Переплисти його
Ще в дитинстві я снив.
І свята та вода,
Що стікала з руки,
Стала вище від всіх
Мною виданих див.
Я скупався в ріці.
Переплив кілька раз.
І від щастя в душі
Бився птахою щем.
І єством всім своїм
Осягнув в той же час,
Що його течія,
В моїх жилах тече.
*Збруч - річка мого дитинства на межі між
Тернопільською та Хмельницькою областями.
Свидетельство о публикации №107050301909
Ещё как можно! Тем более, если это речка детства. Прилив сил, молодости, счастья! И возможность, хотя бы на миг вернуться в милые сердцу далекие годы.
Спасибо за настроение!
Аверо-Беспалова Галина 04.05.2007 12:34 Заявить о нарушении
и... больше детских сказочных воспоминаний. С ув.
Владимир Бояновский 04.05.2007 14:46 Заявить о нарушении