Намалюй мій образ думкою у небі,
Подивись на нього, усміхнись, згадай.
Більше «нас» немає. Є лиш я, без тебе…
Поруч давні спогади ллються через край.
Віриш, не жалію. Не із тих людей я,
Що стирають похапцем всі сліди життя.
Якщо ми зустрілись – значить, не даремно.
Те, що ненадовго – доля вже така!
Намалюй мій образ думкою у небі,
Хвилею морською на безмежнім дні.
І вустами спраглими ти поклич, як треба,
Я прийду, хоч правда, тільки уві сні.
І коли відчуєш, що холоне серце,
І вогонь гарячий не дає тепла,
І бажання жити вже тонке, як скельце,
Кайданами скована вся твоя душа,
Намалюй мій образ думкою у небі,
Подивись на нього, усміхнись, згадай.
«Нас» уже немає. Значить, так і треба.
Поруч – давні спогади ллються через край.
Хай тебе зігріє думка всеосяжна,
Що десь там, де вітер ледве-ледве вщух,
Я також малюю образ твій у серці
Променями сонця й грозами дощу.
Намалюй м й образ...
© Copyright: Ирина Кузё, 2007
Свидетельство о публикации №107042901250
Свидетельство о публикации №107042901250
Рецензии