ГАРМОНІЯ ЖИТТЯ
Анатолію Тарану
Вже вруниться жито. Цвітуть пшениці.
І сонце високо в блакиті, високо...
І Всесвіт колише в батьківській руці
Весь простір земний, куди падає око.
І – наче немає на світі біди:
Одна лиш гармонія: хліба і неба...
І тане на серці відгомін журби,
Бо в прагненні щастя –
найбільша потреба.
Живеш і пануєш в природнім бутті,
Свідомість кричить,
що ти також частина.
І грають, і зріють хліба золоті...
І тішиться світом бентежна людина...
Гармония жизни
© Copyright: Владимир Бояновский, 2007
Свидетельство о публикации №107042402483
Свидетельство о публикации №107042402483
Рецензии