ось по рельсах мчить як кон

Ось по рельсах мчить як коні
Потяг нового буття,
І Івась на ньому в креслі
Із колгоспного життя.

 Та яке воно було,
Змучла пробьлем гора,
А тоді як загуло
Все з колгоспного двора.

Завірюхой закружило,
Геть майнуло в новий час
Тільки Василю й хватило
Це кажу віам без прикрас.

Він купив собі квартиру,
Там вода, провірив газ,
Зад приміряв до сартіра
Обійшлось йому це в краз.

За ремонт віддав сарай,
Все в разобраному виді.
Трохи забіднів той край
Але вась побув Мадриді.

Землю взявся доглядать
Має гарний урожай,
А тоді біжить збирать
Бо розібраний сарай.

Взагалі він вже не тямить
Що і людям треба дать,
Він ричить як пес скаженний
Хоче все собі прибрать.

І неспить тепер ночами,
Невгамуїться ні як,
Бачив він коня в Мадриді
Він горить весь як маяк.

Весь залізний та блискучий,
Шлях колесами зриває
Як подума , совість муче
Ось і землю загоняє.

Мчить він далі час минає,
ТПРУ залізного коня.
По новинах випливає
Що Івась товста свиння.

Він тихенько залягає,
Довгенько мовчить,
Ніч , ніхто нічо не знає,
Потяг далі, далі мчить.

Це для нього напівляки,
Обікрав країну,
Він одвалить вам стіляки
За свою провину.

Невгамуються , шукають
В колгоспі в оселі,
А він з ночі отдиха
В імпортном отелі.

Він в Америці тепер.
Шановний та богатий,
Він майно туди отпер
Він як птах крилатий.

Ця країна всім як рай
З грошима будь ласка,
Ось тобі свобода , май-
ШАНОВНОГО МАСКА.