Фантазiя на тему.. Двi Монети для Човняра..
для човняра,
Води Стікса – дерево чорне
горне хвилю весло
мов ріллю плуг
ох важкенний сьогодні човен!
Луг замовк – а ні пари з вуст
лиш багать поминальних стогін
Забирає ватра тіла,
Ну а душі?
А душі потім…
Після тризни шикуй ряди
Князю-соколе, тінь від тіні
тихо-тихо полки веди -
там на пристані
зачекались лодії
В ебоніті тої води
Згаснуть спалахи червлені
Попливуть за човнами вінки
Драхм сю ніч
не злічить весляреві
©2007 Інґвар Олафсон
Свидетельство о публикации №107041701714
Князі не знали ЕБОНІТА
:)
Cooper D 19.04.2007 04:04 Заявить о нарушении
Ще давні греки ебонітом
натирали шовк
:-)
Ингвар Олафсон 19.04.2007 13:59 Заявить о нарушении
з бутадієнстирольного каучуку.
(я спеціально дав адресу)
Шовк древні греки натирали янтарем.
До речі, вони його, янтар, й назвали "електрон"
(Підручник фізики середненької такої школи, за 5-6 класи, розділ Електростатика)
Краплені карти - гри не варті
А за базар я відповім.
:))
Cooper D 19.04.2007 15:16 Заявить о нарушении
Приємно мати справу з таким високоосвіченим опонентом :-)
Щиро,
Інгвар
Ингвар Олафсон 19.04.2007 15:56 Заявить о нарушении
Я завів розмову тільки тому, що слово "ебоніт" випадає
з тезаурусу. Воно з інших часів. Ну. не мав Тутанхамон "роллекса". І "чернігівського" пива він не пив.
"Ебоніт", доречі, часто-густо плутають з "гетінаксом" і
"текстолітом"
Кольори ебоніту це, так би мовити, "не шляхетні" відтінки чорно-сірого. А ****ове дерево
мені доводилось тримати у руках. Я можу зробити це щомиті. Тільки но візьму свою дідівську красуню-гітару 1909 року народження. В ній декор зроблено з ****ового дерева. Кілки з червоного. Дека - ялинка. Сторічної витримки музична ялинка...
До речі, ****ове дерево стає чорним тільки в процесі обробки. І ще одне. Є таке собі поняття діелектрична проникність. Вона є невід'ємною характеристикою кожної речовини. Якщо натирати бурштин шовком, то накопичення єлектричного заряду буде мати місце.
А деревом можно натирати шрвк скільки завгодно.
Хоч ****овим, хоч ліванським кедром - нічого не вийде. Не те співвідношення діелектричних констант, тоб-то влстивостей взаємнонатираємих матеріалів.
До речі, ми від цього страждаємо, коли на нас надіта синтетика, та на підошвах гума. Статичний заряд на поверхні людського тіла може сягати до 30 кіловольт.
Тому на виробництві електронної аппаратури кожна(!)
монтажниця на конвейєрі припасована металевим ланцюжком до шини заземлення.
Пробачте, забалакався.
З повагою,
Олег.
Cooper D 19.04.2007 18:05 Заявить о нарушении
Погоджуюся з Вами щодо тезауруса, але тільки частково. Якщо ми використовуємо якісь слова для порівнянь, то чому б ні? Я ж не вкладаю в руки князеві ебонітову паличку ;-))), а лише порівнюю воду з ебонітом. Але це так пусте :-)
Ингвар Олафсон 19.04.2007 19:08 Заявить о нарушении