Сріблястий лайнер зрушив з місця,
Повітря крилами розсік.
У місто щастя хутко мчиться,
Де рай земний – життя для всіх.
Там ріки з меду. З шоколаду
Там величезна є гора.
Ніщо там не виходить з ладу,
Тому й тобі туди пора.
Там кожен має кран на кухні:
Відкриєш вранці – кофе, чай,
Відкриєш вдень – компот із фруктів,
А ввечері...? Тут краще помовчать.
Голанські мешканці в суботу
У сквери погуляти йдуть.
А їх домашні всі турботи
На себе роботи беруть.
Автоматичні ці машини
Метуть підлогу, одяг перуть.
Про що ще мріяти, дівчина?
Збирайся у далеку путь.
Пора, кохана, покоритись
Дарунку, що життя дає.
Пора скоріше опинитись
У тій країні, де все є.
На щастя
© Copyright: Владимир Водичев, 2007
Свидетельство о публикации №107041201619
Свидетельство о публикации №107041201619
Рецензии