* * *
В мені вже ніжності— по самі вінця,
Іще хоч крапля — і через край.
Та все кружляєм поруч поодинці...
Відпий ковточок,— і, може, рай
Знайдемо поруч. Нащо блукати
Десь по далеких чужих світах?
Та знов байдужий літак – лелека
Тебе у дзьобі уносить. Жах!..
Нащо від мене ховаєш в скрині
Свого серденька тепло і сум?
Не буду рушить в твоїй царині
Душі свободу і тайних дум.
Дорогоцінну свою голівку
Схили до скелі мого плеча.
Вертай ся швидше, вертай в домівку,
Моє дурненьке мале хлопча!
Барильце нiжностi
© Copyright: Оксана Дориченко, 2007
Свидетельство о публикации №107040902342
Свидетельство о публикации №107040902342
Рецензии
Чарiвний вiрш!Це мабуть,дуже чудово,коли нiжностi-по самi вiнця?
Аноним 3 30.09.2012 19:42 • Заявить о нарушении
Аноним 3 30.09.2012 19:42 • Заявить о нарушении
Не можу сказати нічого про природу чарів, а от ніжність не повинна застоюватись, щоб не перетворитися на болото. Просто вона може бути різною...
Оксана Дориченко 11.10.2012 22:03 Заявить о нарушении
Оксана Дориченко 11.10.2012 22:03 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.