Сучасна жорстока дiйснiсть

Я хочу щось розповісти,
Я намагаюсь щось сказати.
Але я все одно не можу
До вас (о, люди!) достучатись.
О ні! Я ще нічого не зробила,
А ви не хочете нічого чути.
Але я, начебто не можу
Нічого дійсного здобути...
Гаразд, я намагатимусь і далі,
Хоч і затримують мене усі,
Страшенний світ цей весь змінити,
Хоч не допоміг ніхто мені.
Нікого не хвилює світу доля,
Нікого не цікавить нічого.
Але на все хай буде Бога Воля,
І з світом поганого не станеться ніколи.
Я вірю в те, що все буде гаразд,
Але я все таки боюся...
Мабуть, це все передчуття,
Але за світ я все одно молюся.
Якщо ми не схаменемось,
То втратимо весь світ,
Усі потонемо у ньому,
Не встигнем написати й заповіт.
Але, мабуть, ніхто і не помітить,
Що світ потрохи висковзає з рук.
Чи може ми самі не помічаєм,
Що не наважились спасти цей світ від мук!
Ото ж, ви знаєте про мою думку
І не осуджуйте мене за все...
У мене не вистачає сили,
Щоб довго сперечатися за це...

7, Травень, 2002 рік.