Чаша
Бо пить її моя душа не може,
В ній зрада, вбивства, гріх всесвітній,
Ти можеш, – Батечку Мій рідний.
Он друзі сплять, а ніч як море,
Гріха людського – неозоре,
Я мушу пить його – Я знаю,
Та пронеси, Тебе благаю.
Усе в Мені, Мій любий Отче,
Огидну чашу пить не хоче,
Тому я буду знов просить,
Якщо можливо – Пронеси!
Та знаю я що буду пити,
Щоб волю батьківську звершити,
Я хочу так, це не неволя,-
Твоя хай буде Батьку воля!
Свидетельство о публикации №107040601909
Бо так належить бути.
З повагою
Вера Пасько 24.08.2010 04:14 Заявить о нарушении