Коли роса вечірняя впаде
на зело спрагле
і флажолети снів
з-за обрію вже чути
чудес, яких нам не збагнути,
зорить нетлінне третє око...
Розверзнувся зеніт –
серпневе небо сипле зорі
на споловілі луки,
які здаються потойбічними,
у срібло місячне пірнувши,
о, диво-дивне, без кінця і краю –
я розчиняюсь в пісні
цвіркуна…я не вмираю…
©2007 Автор: Інґвар Олафсон
Коли роса вечiрняя впаде
© Copyright: Ингвар Олафсон, 2007
Свидетельство о публикации №107040201843
Свидетельство о публикации №107040201843
Рецензии
Язичник ти, ось хто. Дивовижне потойбіччя... Хочеться розчинитися в луках, у траві, в місячному сяйві...
:)) А "піцикато снів" теж непогано було
Любовь Либуркина 02.04.2007 21:22 • Заявить о нарушении
:)) А "піцикато снів" теж непогано було
Любовь Либуркина 02.04.2007 21:22 • Заявить о нарушении
Дякую Любіко, Ти завше знайдеш правильні слова аби потішити марнославство автора :-)
Звичайно піцикато було дуже гарно, але я вибрав флажолети :-)
Без Тебе цього тексту могло б і не бути.
Тому дякую Тобі красно!!!
Ингвар Олафсон 03.04.2007 14:02 Заявить о нарушении
Звичайно піцикато було дуже гарно, але я вибрав флажолети :-)
Без Тебе цього тексту могло б і не бути.
Тому дякую Тобі красно!!!
Ингвар Олафсон 03.04.2007 14:02 Заявить о нарушении