Я танцюю досі на жердині,
Що проходить повз моє життя.
Мій танок триває і донині,
Не доведений ще до кінця.
Я зривалась. Кілька раз зривалась,
Обіцяючи собі, що – зась!
Знову на жердину видиралась…
Ти дививсь і, мабуть, чудувавсь.
Я не вмію бігати по лезу,
Гратись з долею, ставить на карту все.
Час іде. З жердини я не щезла,
Хоч життя ії дуже рясе.
Балансую, бо найбільше хочу
Твої щирі оплески зірвать;
Балансую, бо чекаю ночі,
Де мене ти будеш цілувать.
Жердь тонка. Стрибать мені все важче.
Ти навіть не дивишся в мій бік.
Розсудить тверезо – кинуть краще
Ці думки. Не мій ти чоловік.
І понуро плинуть дні й хвилини,
Сил нема мені і бракне слів…
Я зірвуся залюбки з жердини -
Тільки б ти на руки підхопив.
24.02.07
Канатоходець
© Copyright: Галина Ромащенко, 2007
Свидетельство о публикации №107033100230
Свидетельство о публикации №107033100230
Рецензии