Ох, ці жінки, свавільні і чарівні
Не підпускаєте до себе нас
Не мучать вас докори сумління
Коли страждаємо ми через вас.
Грайливі й безсоромні ваші очі.
Що будять потаємні почуття
Коли красиві та жіночі
Руйнуєте чиєсь життя.
Скажіть чому до вас нас тягне
Немов летить метелик на вогонь?
Чому серденько перед вами клякне?
До вас чарівних йдемо у полон.
І раді вашій посмішці чудовій
Й виконувати примхи, будь-які
Вам дарувати різнокольорові
Немов у веселки зірвані квітки.
Коли ж нарешті ми із вами разом
Знайдемо порозуміння спільних мов?
Мабуть лишень коли як грім з неба
Застигне почуття – любов.
Жiнки укр. язык
© Copyright: Георгий Ойка, 2007
Свидетельство о публикации №107032803051
Свидетельство о публикации №107032803051
Рецензии