Гербарій серпневої ночі
А серце знову пам’ять привело
в осінній сад, де все перецвіло...
Лежить сумління серед давніх книг
глибоким відчуттям, що ти не встиг,
що ти не зміг, а, може, не схотів,
що шкода було кілька добрих слів
для когось, чи для чогось –
десь, колись...
Та все забулось. Ріки розлились,
коли прийшла весна. І був туман.
І був вогонь. І був старий каштан...
І було небо – зорям в нім цвісти...
Була надія – в ній лишилась ти.
Гербарiй серпневоi ночi
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032201876
Свидетельство о публикации №107032201876
Рецензии