На спомин
Година вже пізня!
У ночі втопилась планета.
Відгомоном Раю плетуться пісні солов’їв
над тінню могили – останнім притулком поета,
якому ні сонцем, ні шелестом теплих дощів
уже не судилось омити холодне страждання
зі свого чола і вернутися знов до життя.
Згадай мене,
пригадай наше перше кохання,
що свічкою пам’яті зцілює морок буття.
Я бачив тебе. Ти ходила під руку з весною.
Ромашки хилили до тебе суцвіття своє.
Мені не судилось цю радість ділити з тобою,
зернинкою в землю закопано серце моє.
І чорним хрестом наді мною схилилось мовчання.
Легкий вітерець набирає повіви свої.
А більше нікого, лиш віра в оте раювання,
і тихії зорі, що впали у очі мої.
На спомин
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032201856
Свидетельство о публикации №107032201856
Рецензии