Голоси опівночі
Пробач мені, що я живу в повір’ї
Пробач мене, за те, що не прийшов...
Та, журавлиним пір’ям на подвір’ї,
зосталася в мені твоя любов,
твої гріхи, бажання і пенати...
Молись за них у проблисках свічок.
І прибирай занедбані кімнати,
в котрих не стало місця для думок,
ані для віри – праведної сили;
ані для мене.
Ніч прийшла в сади.
І тільки зорі в небі голосили,
шепочучи: „Коханий мій, прийди!..”
Прийди!..
Хоча б по смерті, серед ночі.
Прийди!..
Хоча б із струменем води.
Жевріє серце, сльози стелять очі –
з надією: „Прийди!
Прийди!
Прийди!..”.
Голоси опiвночi
© Copyright: Андрей Август Лоэнгрин Кубин, 2007
Свидетельство о публикации №107032201842
Свидетельство о публикации №107032201842
Рецензии