Чину пречистоi дiви Надii
Чи сподіванням, чи темою сповіді
станеш ти згодом? Гіркою від сну
сходить душа твоя в п’яному погляді
хитрого Бога, котрий лиш одну
згадку про тебе ховає у пам’яті.
Любиш його ти, чи віриш йому?
Він не один! Ви обоє розіп’яті
в серці моєму – не знаю чому.
І повертаючи мрії з-за обрію,
наче Еол своїх блудних синів,
я перетворю твій плач у мелодію
чину Надії в пустелі віків.
Свидетельство о публикации №107032201828